Монастир Остров у Вилчанському повіті
Остров - єдиний населений острів на річці в Румунії. На цьому острові знаходиться особливий скарб - перший жіночий монастир у нашій країні, що приховує чудотворну ікону.
Христина Манта, 11.02.2024, 03:29
Відомо,
що Вилча – це повіт, обдарований природою одними з найкрасивіших і
найрізноманітніших форм рельєфую Вилча – це повіт,
створений небесними митцями, щоб поєднати гарний смак, духовність, легенди,
красу, поезію, і все це в позачасовій географії. Курорт Келіменешть – Кечулата
відомий своїми мінеральними джерелами, про які чув ще французький імператор
Наполеон ІІІ, якого регулярно постачали з водних джерел №1 та №2. Але не тільки
лікувальні мінеральні джерела дали слави цьому поселенню на березі річки Олт,
при виході річки з ущелини Козія.
Чотири монастирі біля підніжжя гір Козія є
також місцем призначення для паломників, які лише ненадовго опинилися у Вилчі. Між
горами і небом, між берегами річки Олт, затіненої лише буковими та ялицевими
лісами, у Вилчі є найпрекрасніший острів – Остров. Таким чином, Келіменешть
володіє божественною спадщиною, шматком землі, піднятої з води сотні років
тому. Або місце, де впав шматочок неба…Бо тут, на цьому єдиному населеному острові в Румунії,
знаходиться церква між водами, чиїм свідоцтвом про народження є документ,
виданий канцелярією князя Раду Великого в 1500 році.
На початку 20-го століття на острові, у місці під назвою
Ла Велтоаре, будували казино. Пізніше воно зникло. Парк також був
відомий у ті часи як справжній дендрологічний сад. З північно-східного боку був
облаштований басейн, з південного – казино, а літня сцена та кегельбан
контрастували з монастирем. Коли острів підняли, на ньому вистоїла тільки
церква. У 1979-1980 роках, коли почалося будівництво гребель ГЕС на річці Олт,
весь острів з усім, що на ньому знаходилося, опинився на межі затоплення водою.
Між комуністичною державою та Румунською Православною Церквою тривали довгі
переговори в пошуках рішень.
Тоді, за наполяганням єпископату Римніцької
єпархії та фахівців (багато інженерів з Міністерства енергетики, керівників
будівельних робіт), столичний Інститут образотворчого мистецтва Ніколає
Грігореску розробив проєкт порятунку церкви, дуже складний на той час,
шляхом підняття її на 6 метрів, одне з найризикованіших рішень, застосованих у
сфері реставрації пам’яток, і друга робота такого роду, виконана в Румунії.
Піднімання монастиря розпочалося 11 серпня 1981 року і пройшло без серйозних
інцидентів, завдяки чому пам’ятка була врятована, а роботи вважаються однією з
найсміливіших ініціатив у галузі реставрації.
Легенда свідчить, що дружина комуністичного диктатора
Елена Чаушеску не хотіла піддаватися на благання монахів врятувати скит і парк,
який на той час вважався райським куточком. Це був період, коли церкви зносили
із території Румунії. Однак, одного разі по дорозі до Сібіу вона потрапила в
автокатастрофу, а на лікарняному ліжку її наснився страшний сон. Так сталося,
що для порятунку скиту довелося підняти весь острів на шість метрів. Парк був
оазисом середземноморського клімату, де росли фігові дерева і лимони, де кожне
зернятко приносило плоди.
Парк населяли вікові дуби, яких не могли обняти з
простертими руками двоє людей. Монастир було врятовано, але колишній парк так і
не повернувся до своєї колишньої краси. За винятком монастирського подвір’я,
яке літо за літом ніби перетворюється на рай, завдяки любові, з якою монахині
доглядають кожну рослину. Кожен куточок монастиря і острова приховує в собі
історію, кожна з яких пов’язана з чудом, яке приписується іконі Божої Матері
Одигітрія. Наприклад, розповідають про випадок, що стався два
десятиліття тому, коли одного весняного дня фахівці з Дрегешань планували
посадити кілька живців виноградної лози. Це був день, коли вздовж долини річки
Олт від Сібіу до Дрегешань безперервно йшов сніг. Лише на острові не було снігу.
Існує історія про те, як з’явився острів, і ще одна – про
ікону. Наприклад, кажуть, що близько 1250 року селянин із сусіднього села хотів
перетнути річку на возі з волами. Він хотів дістати дрова з лісів гори Козія.
Коли повертався, повінь застала його прямо посеред річки. Злякавшись, чоловік
почав молитися, пообіцявши, що якщо врятується, то побудує там церкву. А
легенда розповідає про те, як під ногами селянина здіймався пагорб. Пагорб
вийшов з води, а селянин і його воли врятувалися від повені. Так з’явився Остров,
а на тому місці селянин збудував невеличку церкву.
Місце, яке проіснувало три
століття, аж до приходу князя Раду Великого. На його фундаменті інший господар
Волощини Неаґоє Басараб збудував нову церкву, муровану з каменю. І навколо чудотворної ікони народилася легенда, яка
також розповідає про селянина, що намагався переправитися через річку Олт біля
острова. Він був зачарований голосами монахинь, які співали на богослужінні.
Коли він пригадав, чому опинився на березі річки, тварини відмовилися його
слухати, наче невидима рука стримувала їх посеред річки. У розпачі селянин
почав копатися в руслі річки, коли натрапив на святу ікону, яка зараз
вважається мистецьким шедевром і виставлена у нефі церкви.
