Монастир Драгомірна
Унікальні румунські монастирі Гумор, Сучевіца, Молдовіца, Воронец, внесені до списку об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, добре відомі у світі. Не менш гарним є й монастир Драгомірна, розташований в 12 кілометрах від міста Сучава...
Христина Манта, 20.02.2022, 06:29
Північно-східна частина Румунії – історична провінція Буковина – є одним з
найбільш популярних місць відпочинку як для іноземних, так і румунських
туристів. Їх вабить сюди не лише природа, а й значна кількість
монастирів, церков та виняткова якість внутрішніх і зовнішніх фресок, що
зберіглися з часів середньовіччя. Унікальні румунські монастирі Гумор, Сучевіца, Молдовіца, Воронец,
внесені до списку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, добре відомі у світі. Зовнішні фрески кожного монастиря,
виконані на незвичайному тлі домінантного кольору: Воронець – на синьому, Гумор
– на червоному, досі вражають своєю красою.
Не менш гарним є й монастир Драгомірна, розташований в 12 кілометрах від
міста Сучава, монастир із колекції казкових укріплених розписаних буковинських монастирів. Монастирська церква носить ім’я Святої
Трійці і з 2004 року була внесена до Переліку історичних пам’яток Сучавського
повіту. Монастирський комплекс складається з п’яти об’єктів: церкви «Святої
Трійці» – зведеної у 1609 році, каплиці
«Св. Миколая», побудованої у XVII ст., абатства, що датується XVII ст., трапезної
з 1609 року та внутрішнього муру, побудованого у XVII ст. Теж, до переліку включена
Церква «Святий Єнохія, Іллі та Іоана Богослова», зведена у 1602
році. Вона знаходиться за монастирським комплексом, але належить монастирю,
будучи церквою чернечого кладовища.
Історія монастиря бере початки в 1602 році за часів князя Єремії Могили.
Тоді була зведена мала церква на цвинтарі, під покровительством митрополита Анастасія
Крімки, а також родини Строїчів. Дуже
точного датування в документах початку будівництва монастиря немає, тому що
церква не має надпису на камені, як це мають інші церкви. Але з документів
відомо, що митрополит Анастасій Крімка, наказав почати розпис її стін до 1629
року, дати його смерті. Отже, настінний розпис церкви був
здійснений на початку ХУІІ століття, і покриває він також неф і вівтар. Відомо також, що в ті часи було
дуже важко роздобути таку велику кількість фарб, так само було важко роздобути
різьбленого каменню, якого художники покрили тонким шаром фрески і оздобили
квітковими елементами. В цьому й полягає відмінність настінних малюнків
монастиря Драгомірна в порівнянні з іншими. Малюнки дещо змінені, новіші, мають
щось із західного впливу розпису церков.
Митрополит Анастасіє Крімка заснував у монастирі школу мініатюристів, що
вплинуло і на інші види художньої діяльності, як наприклад вишивки, виготовлення
срібних виробів. За часів князя Мірона-Барновського Могили (1627 р.), через численні
навали турецьких, татарських і польських військ, оточив цю культову споруду
високими та масивними оборонними стінами, надаючи йому вигляд фортеці. Не
пройшло й півстоліття від його будівництва, і у 1653 році монастир зазнав
козачої навали під командуванням Тиміша Хмельницького, який пограбував монастир,
позбавивши його цінних предметів. В наступні століття пройшли чергові роботи по
відновленню монастирського комплексу. Після окупації Буковини австро-угорцями,
Драгомірна зберіг монастирський статус, що врятувало архітектурний комплекс від
руйнування. З 1763 по 1775 рік настоятелем монастиря був Паїсій Величковський, випускник
Києво-Могилянської академії, який привів сюди з Афонської гори 63 ченців. Цей
період вважається одним з найкращих для монастиря Драгомірна. Реставраційні
роботи у монастирі проходять у 1843, 1918, 1923, 1961 та 1972 рр.
Монастирський комплекс Драгомірна займає площу, схожу на прямокутну кам’яну
трапецію. В чотирьох кутах піднімаються вузькі вежі квадратної форми, збудовані
ще за часів Мірона Барновського-Могили. Вхід до монастирського комплексу здійснюється
з-під «ворітної вежі». У західній і східній вежах стіни знаходяться келії,
облаштовані у 1843-1846 рр. Посередині комплексу підноситься церква – шедевр
всього архітектурного ансамблю. Вона має прямокутну вузьку форму, із абсидою у
формі півкола на сході і притвором на заході і складається з вівтарю, нефу,
пронаосу і притвору. Вражають надзвичайні розміри споруди та кам’яні мережива
іконостасу.
Завдяки відмінному стану фресок у нефі і на вівтарній стіні, що датуються XVII-им століттям, у 2014 році монастир
Драгомірна був внесений до списку лауреатів премії ЄС у сфері культурної
спадщини. За 400 років стан фресок у церкві монастиря серйозно погіршився, тому
перед командою реставраторів, що складалася з 50 студентів і професіоналів з
різних країн, стояло непросте завдання. Але вони блискуче з ним впоралися. Журі
було вражене їх високим рівнем професіоналізму, а також тим фактом, що реставраційні
роботи були виконані за дуже короткий час. Тоді з 160 представлених проєктів
було відібрано тільки 27. З них шість отримали головний приз і грошову нагороду
в розмірі 10.000 євро. А проєкт монастиря Драгомірна отримав як головний приз, так
і приз глядацьких симпатій після інтернет-голосування, що було організоване
асоціацією Europa Nostra.
У спадщині монастиря є декілька об’єктів виняткової документальної та
художньої цінності, які представлені в Готичному залі. Серед них хрест з
чорного дерева від 1542 р., Євангеліє від 1557 р. за походженням з Воронецького
монастиря, шовкова епітафія, вишита золотою та срібною нитками, на тему
«Поховання Спасителя», що датується 1588 роком та Четвероєвангеліє, написане на
пергаменті, прикрашене іконами, мініатюрами та ініціалами Анастасія Кримки 1609
року.
