Добруджа

На південному сході Румунії розташований приморський регіон Добруджа - край між Дунаєм і Чорним морем...

Христина Манта, 15.11.2020, 01:00

На
південному сході Румунії розташований
приморський регіон Добруджа – край між
Дунаєм і Чорним морем. До Румунії Добруджа
була приєднана після звільнення цієї
території від 500-річного турецького
панування. Цей
період турецького панування залишив
відбиток на багатьох спорудах. У фольклорі
місцевих жителів відбиті не лише коріння
саме румун, але і традиції турків, татар,
греків, українців, росіян-липованів та
інших народів, що оселились тут упродовж
історії. Особливо примітні і цікаві тут
залишки древньої греко-римської культури.
Завдяки цим слідам Добруджа є справжнім
музеєм просто неба, що представляє
свідоцтва декількох століть до нашої
ери.

Місцем
паломництва туристів і учених є
Добруджанські печери, що викликають
серйозний науковий інтерес завдяки
багатству місцевої флори і фауни, а
також археологічних пам’ятників. На
півдні повіту Констанца, в селі Ліману,
розташована однойменна печера, яка, за
переказами, була вирита людиною, щоб
заховатися від переслідувачів. Унікальною
в світі є печера в селі Мовіла, недалеко
від Ліману. Це повністю ізольована
грота, що зігрівається теплими джерелами.
Ще одна печера – в монастирі Дервент,
так звана Печера апостола Андрія, де,
як розповідається місцевими гідами,
прожив п’ять років на початку першого
століття нашої ери апостол Андрій, що
проповідував у
цих місцях християнство.
Про печеру Святого апостола Андрій
відомо дуже мало, а саме, що її було
знайдено 1918 року адвокатом Жаном Діну,
який побачив її у сні. Він знайшов цю
печеру в деградованому стані, однак це
його не злякало. Обчистив її, побудував
там декілька келій і за короткий час
почали жити тут перші ченці. У 1943 році
печеру було освячено, однак, на жаль, у
комуністичний період, її було перетворено
на притулок для худоби. Лише у 1990-му році
печера була відремонтована і був зведений
тут монастир. Румунська
православна церква вшановує, в останній
день листопада, пам’ять святого апостола
Андрія Первозваного, першого проповідника
християнства на румунських землях.
Святий Андрій – апостол, якого вельми
шанують у нашій країні та вважають одним
з покровителів нашої країни.

У
районі Добруджанських пагорбів,
розташований населений пункт Адамклісі.
У
півтора кілометрів
від селища розташований монументальний
комплекс, в центрі якого підноситься
пам’ятник Tropaeum Traiani. У 102 році н.е., більш
ніж 1900 років тому, Адамлісі було місцем
боротьби гето-даків, під керівництвом
Децебаля, з римськими легіонами на чолі
з імператором Траяном. Після поразки в
цій битві, а також як наслідок перемоги
римлян у двох даксько-римських війнах
(101-102 рр. н.е. і 105-106 рр. н.е.) дакська
територія була перетворена на римську
провінцію – Дакію Фелікс, щедра земля,
відома своїми урожаями зернових і
виноградниками з Адамклісі. Для вшанування
римських перемог і на честь імператора
Траяна, були побудовані, між 106-109 рр.
н.е., пам’ятник та фортеця «Трофеум
Траяні», символічні залишки історії,
якими можна захоплюватися і нині.

На
березі озера Сіноє, в північній частині
теперішнього півострова Істрія, дві
тисячі шість сот років тому було зведено
місто Хістрія, засноване
грецькими торговцями, що оселились в
колишній гостинній затоці, з метою
розвинути торгові стосунки з місцевими
гето-даками. Фортеця Хістрія
є першою грецькою колонією на західному
узбережжі Чорного моря та найдавніше
місто на території Румунії. Маслинову
олію, вино та грецькі жіночі прикраси
замінювали вони на зерно, мід, бджолиний
віск, шкіру, солону рибу та смолоскипи,
що виробляли місцеві племена.
Фортеця була заснована всередині
VII-го ст. до нашої ери (за істориком
Еусебіусом в 657-му році) колоністами, що
прибули з Мілету. Місто мало безперервний
розвиток упродовж 1300 років, починаючи
з грецького періоду до римо-візантійської
епохи. У VII-му столітті до нашої ери,
фортеця була знищена та покинена
поступово її жителями, внаслідок
замулення затоки Halmyris, яка перетворилась
на озеро.

Розпочаті
в 1914 році під керівництвом румунського
ученого Василя Первана археологічні
розкопки продовжились безперервно до
наших днів, за винятком періоду двох
світових війн. Завдяки зусиллям ученого
з 1914 по 1916 та з 1921 по 1926 рр. в Хістрії
були виявлені велика
стіна фортеці, а також велика кількість
громадських та приватних будівель,
більшості з IV-го -VII-го століть н.е.
Назва Хістрія походить
з грецької мови від ріки Істрос – тобто
Дунай. Місцевість розвинулась упродовж
8 століть. Оточена сильною оборонною
стіною, місцевість постачалась водою
понад 20-ти кілометровими трубами, вулиці
міста були забруковані камінням. Уздовж
вулиць пролягали водостічні канави,
зроблені з кам’яних плит. У
нормальні часи фортецю відвідують
щоліта понад 10.000 туристів,
кількість іноземних туристів зростає
рік від року. Однак не лише руїни
приваблюють туристів на північ румунського
узбережжя, а і південь дельти Дунаю.
Горби, що оточують фортецю, стали місцем
притулку для рідкісних
птахів. І багато туристів приїжджають
сюди, щоб фотографувати
їх.

Національний
парк Гори
Мечінулуй
є
захищеною територією національного
інтересу, розташованою в південно-східній
частині Румунії в Добруджі. Його було
оголошено біосферним заповідником в
1998 році, будучи єдиним національним
парком в країні, в якому охороняються
великі ділянки степової рослинності.
Зустрічаємо
тут понтійсько-балканську степову
рослинність, дуже рідкісну в Європі.
Одним з головних аргументів на користь
створення національного парку було
дуже велике число видів рослин, що
знаходяться під загрозою зникнення, з
яких більшість знаходяться в Румунії
тільки у Добруджі, не будучи захищені
в інших заповідниках. У цих горах,
недалеко від села Ізвоареле, знаходиться
пагорб Консул, пік вулканічної породи,
який влада включила
до
туристичних маршрутів.