Prima pagină » Румунія-Україна » Відкрий для себе Румунію » Дерев’яна церква у селі Уршь

Дерев’яна церква у селі Уршь

Christine Leșcu, 13.02.2022, 03:55

Восени минулого року Європейська комісія оголосила переможців премій ЄС у сфері охорони культурної спадщини, також
відомої як премії Europa Nostra. Серед чотирьох
володарів головних призів був проєкт
реставрації дерев’яної церкви в селі Уршь (Вилчанського повіту), проєкт, здійснений фондом ProPatrimonio з Румунії. Так само, реставрація
невеликої церкви отримала й приз глядацьких симпатій в
результаті онлайн-голосування, в якому взяли участь багато європейських громадян. Розпочата у 2009 році та
завершена у 2020 році завдяки коштам, отриманим в
результаті пожертв та волонтерської діяльності багатьох студентів,
архітекторів та художників-реставраторів, реставрація церкви у повіті Вилча
(центрально-південна частина Румунії) стала не лише зразком якому варто наслідувати у цій галузі, а також можливістю краще дізнатися про те, як
вона була побудована на своїх початках.

Про дерев’яну церкву з н.п. Уршь, відомо, що її
перша документальна згадка датується 1757-1784
роками, саме коли її було побудовано, як
дізнаємося від архітекторки Ралуки Мунтяну, учасниці реставраційних робіт: «Цілком можливо, щоб церква, яку
ми бачимо зараз, не була з того
періоду, тому що пізніше в документах згадується
про руйнівну пожежу від 1838 року, внаслідок якої церква була
сильно пошкоджена і потребувала ремонтно-реставраційних робіт. Лише в 1843 році над вхідним
порталом з’явився напис, де написано, що, практично, фінансував і дбав про ремонтні роботи засновник Ніколає Мілковяну. Того ж року датуються і надзвичайно
цінні фрески церкви. Ніколає Мілковяну був багатим місцевим
жителем. Як було прийнято в ті часи, він пожертвував свої гроші та час на благо громади. Він відремонтував церкву для богослужінь».

З іншого боку, майстри-різьбярі
у дереві, які будували церкву, залишилися анонімними донині. Натомість малярі церкви відомі: Георге, Ніколає та Іоан. А Георге,
схоже, був малярем, який мешкав у селі Уршь, вважає архітекторка Ралука Мунтяну: «Цілком можливо, що це були
місцеві жителі, які, як добре видно з настінних розписів, малювали за зразком
місцевих настінних розписів, особливо за настінними розписами монастиря Гурезь,
які були орієнтиром для багатьох інших церков у цьому районі. Як відомо, загалом
писемні джерела в південній частині Румунії дуже неповні. Можливо, імена
майстрів того часу були дуже добре відомі жителям села, але оскільки практики
письмової документації не було, інформація до нас не дійшла. Те, що імена цих малярів
відомі, це скоріше рідкісне явище. Щодо цих сільських церков, і не лише
сільських, а й представницьких будівель та монастирів регіону, до нас дійшло
небагато імен майстрів. Вони також переїжджали з одного району в інший. Маючи
досвід, іх викликали в інші сусідні населені пункти. А фахівець з живопису може
визначити або за періодом, або за типом малюнка, як мігрували і передавалися стиль
і впливи з покоління в покоління або між майстрами того періоду.»

Розмір церкви також важливий
для визначення розмірів
сільської громади, а також для визначення можливостей
переробки деревини в певному
районі. Церква з н.п. Уршь має близько 8 метрів завдовжки і близько 6 метрів завширшки, будучи дуже низькою. До карниза вона має до 2,40
метра, а з дахом досягає
десь 4,50 метра, дізнаємося від Ралуки Мунтяну, яка також сказала, що
архітектуру церкви не можна занести до певного стилю. Ралука Мунтяну:
«Це народна церква, збудована прагматично. Вона проста, збудована за допомогою техніки та матеріалів, які були тоді під
рукою, наприклад, дерева. Цей тип з’єднання (листівчий хвіст) дерев’яних балок зустрічається по всій
Європі з півдня на північ. Це був найпростіший і найлегший спосіб зведення дерев’яної
конструкції, коли дерево було досить дешевим і
легко доступним. Форма церкви суто функціональна і адаптована до
потреб культу. З цієї точки зору вона не має
нічого особливого в порівняні з більшістю дерев’яних церков району. Є лише кілька винятків. Очевидно, це православна
церква, яка дотримується всіх канонів будівництва, таких як планування, внутрішньої роздільності та функціональності. Щодо настінного розпису, то
він був здійснений за зразком розписів монастиря Гурезь, ікони та малюнки також організовані так, як диктує
православна практика та ритуали. Що справді особливе не лише для району, а й
для значно ширшої території, так це те, що майстри вирішили прикрасити церкву
фрескою на дереві. Ці дві
техніки, як правило, не сумісні: фреска та розпис по дереву. Тут на дерев’яні
балки була нанесена вапняна поверхня, на яку було нанесено фарби».