Господарський палац Могошоая неподалік Бухареста

Сьогодні відвідаємо господарський палац Могошоая, що розташований неподалік столиці Румунії, Бухарест. На відстані 14 км. від столиці, з історією понад 300-річної давності, Бринковянський палац є архітектурним шедевром та місцем відпочинку...

Христина Манта, 15.08.2021, 08:36

В
румунській історіографії, бринковянське
мистецтво охоплює як архітектуру, так і твори
образотворчого мистецтва у Волощині за часів правління Костянтина Бринковяну між 1688 і 1714 рр. Цей період вирішально вплинув на подальший розвиток мистецтва та архітектури. Ця концепція використовується також для опису творів
мистецтва з часів перших правителів
за походженням з родини Маврокордатів, приблизно в 1730 р. Історикознавці іноді характеризують стиль порівняючи його із Західним Відродженням, через його раціоналістичні структури, однак
його декоративна достатність дозволяє й використання концепції бринковянське бароко.

Основи бринковянського стилю були закладені
протягом двох десятиліть правління Матея Басараба в ХУІІ столітті, що
забезпечило Волощині
певну політичну стабільність і сприяло розвитку мистецтв. У період після
правління Бринковяну
розвивалася головним чином архітектура боярських садиб. Ця еволюція відповідала
впливу великої знаті в останній половині того ж століття на шкоду наступникам
Матея Басараба .Літня
резиденція правителя Костянтина
Бринковяну з н.п. Потлодж, палац Могошоая та Старий митрополичий палац
у Бухаресті – історичні пам’ятники, що належать до бринковянського стилю. Релігійна архітектура
вирізняється монументальністю, що надається величезними розмірами та унітарною
концепцією. Монастир Сіная, монастир Хорезу чи монастир Антім у Бухаресті -
одні з найважливіших будівель у бринковянському стилі. На
жаль, справжні коштовності цієж ї архітектури,
такі як бухарестські монастирі Котрочень
та Векерешть, були знесені комуністичним режимом у середині 1980-х роках. Однак монастир Котрочень був відбудований на тому ж місці між 2003 і
2004 роками.

Сьогодні відвідаємо господарський палац Могошоая, що розташований неподалік столиці Румунії, Бухарест. На
відстані 14 км. від столиці, з історією понад 300-річної давності, Бринковянський палац є архітектурним шедевром та місцем
відпочинку й розслаблення далеко від міста. Це архітектурне чудо виглядає як у
казці з принцами та принцесами. До палацу
Могошоая прибувають люди, аби милуватись господарськими кімнатами родини
Бринковяну, ступати по швейцарській золотій мозаїці, радіти красі
флорентинських садів принцеси Марти Бібеску, прогулюватись по саду або
відпочивати на березі озера.

Приваблений красою та
спокоєм місця, Константин Бринковяну купив в населеному пункті Могошоая кілька
земельних угідь та боярських помешкань в січні 1681 року. Спочатку, майбутній
господар звів тут церкву, будування якої завершилось у вересні 1688 році.
Місяць пізніше він став господарем країни, а в 1702 році, на березі озера,
Бринковяну завершив будування палацу, в бринковянському стилі, тобто комбінації
елементів італійського відродження та візантійського мистецтва.

На першому поверху існують 8
приміщень, в яких проживали слуги, а другий поверх належав виключно
господарській сім’ї. Тут була
квартира господаря (дві кімнати та великий приймальний зал, де відбувались
засідання), двокімнатна квартира дружини господаря, та інша невеличка квартира.

Після обезглавлення
господаря Бринковяну та його чотирьох синів, в 1714 році, палац був
перетворений на турецький постоялий двір, його архітектура сильно постраждала
протягом оттоманських нападів в ХУІІІ столітті. У XIX ст. Могошоая переходить у
власність сім’ї Бібеску, наслідників Бринковенів. У цей період, принц Ніколає
Бібеску будує ліворуч старого будинку новий будинок під назвою Вілла
Єльшінген в честь своєї дружини Єлени Єльшінген. У 1912 році принц Джордже
Валентин Бібеску дарує палац своїй дружині Марті Бібеску. Вона його реставрує і
подекуди змінює.

6 березня 1945 року після
встановлення комуністичного уряду Петра Грози, щоб врятувати архітектурний
ансамбль Могошоая, принцеса Марта Бібеску просить включити його до списку
історичних пам’ятників, даруючи його державі. До 1980 року тут діяв Музей
бринковянського мистецтва й архітектури. З 1993 року, після заснування
Національного культурного центру Могошоая, цей архітектурний комплекс пройшов
крізь величезний і ретельний процес ремонтних робіт.

Трохи неподалік палацу, в парку
знаходиться каплиця сім’ї Бібеску, де в тіні дерев вічним сном спочивають всі
члени сім’ї Бібеску, які народилися і проживали в палацу: Ніколає та Елена,
Джордже та Марі Енріет, принци Міхай і Джордже Басараб Бринковяну, останні два
були пілотами румунської армії, які
стали жертвами першої
світової війни. До речі, пристрасть до літаків та польотів
вони успадкували в сім’ї. Принц Джордже Валентин був засновником Румунської
повітряної ліги, засновником Школи авіації в Бухаресті та Головою Міжнародної
аеронавтичної федерації.

Гармонійний профіль палацу
відзеркалюється в озері Могошоая, до якого спускається низка послідовних терас.
Парк, який оточує палац, прикрашений колонами та статуями. Зараз в палаці функціонує Музей бринковянського феодального мистецтва.
З-поміж численних виставлених тут предметів – картини, давні книги, документи,
релігійні предмети, колекція дерев’яних скульптур тощо. Коли надворі гарна
погода парк відживає. Туристи приїжджають сюди прогулюватись берегом озера,
спокійно прочитати книгу або зіграти в теніс алеями парку.