Великдень у румунів
Свято Великодня, якому передує Страсний тиждень, зберігає низку зональних диференційованих традицій, але які концентрують у своїй структурі всю духовну значимість події...
Monica Chiorpec, 02.05.2021, 06:26
Свято Великодня, якому передує
Страсний тиждень, зберігає низку
зональних диференційованих традицій,
але які концентрують у своїй структурі
всю духовну значимість події. Дата
Великодня обчислюється по-різному для
православної та католицької культур,
відповідно, цього року йдеться
про різницю в один
місяць між цими двома
подіями. Пояснює Делія Шуйоган,
етнолог Північного університету
Бая-Маре: «Весняне рівнодення
стає загальним елементом для обчислення
дати Великодня у всіх календарях. Ми
маємо юліанський календар, за яким
слідують православні християни, і
григоріанський, якого дотримуються
римо-католики. Між двома календарями
різниця становить 13 днів. Таким чином,
залежно від двох моментів, обчислюється
й дата Повного Місяця. Якщо у православних,
Повний місяць припадає в неділю, то
Великдень відзначається через тиждень.
Теж так обчислюється дата Великодня за
григоріанським календарем, з різницею
в 13 днів, що генерує й переміщення
відповідної дати. Важливо пам’ятати, що
Великдень – це свято, яке стосується
Місяця, а не Сонця, як це відбувається
у випадку з Різдвом. Це, очевидно,
безпосередньо впливає на традиції та
звичаї. Як правило, римо-католицький
Великдень святкується перед православним.»
Страсний тиждень сповнений глибоких
значень. Весь період відзначається
тверезим ставленням до всіх аспектів
суспільного життя, а
мешканці румунських сіл
поважають таку поведінку
без винятку. Сабіна Іспас, директор
Бухарестського інституту
етнографії та фольклору Костянтина
Бреїлою:
«Особливо два дні навантажені символікою
і ритуальними діями і жестами, які були
абсолютно обов’язковими для традиційного
суспільства. Це Великий Четвер, коли
востаннє поминалися мертві. Давним-давно,
в деяких районах південної Румунії, як
свідчать документи XVI століття,
запалювалися вогні біля місць поховання.
Це не палаючий і спалюючий вогонь, але
той, що носить значення світла. Це форма
вираження божественної енергії, яка
повинна проявлятися протягом подій,
які відбуватимуться в наступні дні і
ночі. Це період, коли щовечора, після
заходу сонця, у церквах відправляються
Денії (специфічні богослужіння Страсного
тижня, що складається з 12 Євангелій). У
Страсний четвер, традиційно фарбують
яйця, приносять в жертву пасхальне ягня
і приготовляють Пасху. Це символічне,
алегоричне навантаження всіх цих дій,
що відбувалися в домогосподарствах і
передували Воскресінню Ісуса Христа в
суботу вночі. Страсна п’ятниця – це день
розп’яття Ісуса Христа на Голгофі, це
найпісніший день Великого посту.»
Дуже важливим є вечір з суботи на неділю.
Ніхто не спить, підпалюються вогні в
садах, а опівночі всі повинні бути
присутніми в церкві. До церкви віряни
приносять палаючі білі свічки. Опівночі
всі свічки гасяться. Ще палаюча свічка
символізує відродження Христа. Палаюче
світло, життя, передається людьми від
однієї свічки до іншої. Ці свічки віряни
приносять додому, бо вони захищають
сім’ю цілий рік. Це унікальна картина -
шлях вірян до своїх домогосподарств із
запаленими свічками. Однак свято не
закінчується цією процесією.
У суботу, в традиційному
суспільстві, люди завершували роботу
і готувалися морально, духовно до свята.
Вони не готувалися до розваг, а до зовсім
іншого. Люди готувалися до цієї виняткової
події, збирання пасхального кошика.
Ніколи, традиційно румуни не споживали
жодну страву до її благословення
священником. Отже, і цей
великодній кошик був також формою
благословення всіх продуктів та страв,
що споживалися за святковим великоднім
столом. Центральним елементом
великоднього кошика була писанка.
Забарвлення писанок та приготування
традиційних страв – основні заняття
цього періоду в домогосподарствах
Румунії. Марамуреш (історичний регіон
на півночі Румунії) є одним із найбільш
консервативних районів що стосується
великодніх звичаїв. Сабіна Іспас пояснює:
«Писанка має, звичайно, єврейське
коріння. Не забудьмо, жовту писанку
поміщали в середині єврейської Пасхи,
а поряд ставили гіркі бур’яни.
Традиційно, у нас яйця фарбували у
червоний колір. Радість різних відтінків
жовтого, зеленого, синього та інших, а
також забарвлення яєць, у наші дні, з
все більш дивними мотивами і не має
абсолютно ніякого відношення до специфіки
свята.»
Постити люди перестають лише
у неділю
вранці, після того, як вони
приносять із церкви кошики
із освяченими традиційними стравами. Освячення
кошиків -
дуже красивий ритуал.
Атмосфера перед
церквами вражаюча:
ряди людей несуть покриті
вишитими рушниками кошики,
кожен із яких є ознакою самобутності
цієї нації. Незалежно від того, як його
святкують, Великдень у всіх регіонах
Румунії залишається нагодою для спільної
радості, дуже важливою подією, що об’єднує
членів сільських громад.
