«Бузеуський край» – міжнародний геопарк у спадщині ЮНЕСКО
Виконавча рада ЮНЕСКО схвалила, у квітні, пропозицію призначення восьми нових глобальних геопарків ЮНЕСКО, а це означає, що зараз Міжнародна мережа геопарків включає 177 об'єктів з 46 країн.
Христина Манта, 24.07.2022, 08:47
Сьогодні ми зупинимось
у регіоні, розташованому у східній
частині Румунії, за межами Карпатської
дуги, на перехресті історичних провінцій
Волощина, Молдова і Трансільванія.
Місцеві жителі з гордістю називають
цей регіон «маленькою Румунією», через
різноманітність форм рельєфу, а також
види тутешнього туризму. Саме
цей рельєф посприяв занесенню Бузеуського
краю до спадщини ЮНЕСКО і оголошення
його міжнародним геопарком. Це другий
в Румунії міжнародний геопарк, після
Краю Гацегу, що був оголошений
спадщиною ЮНЕСКО у 2015 році.
Статус
«міжнародного геопарку» був присвоєний
днями в Парижі учасниками престижної
організації, які проаналізували 16
пропозицій з усього світу. Назва
«Глобальний геопарк ЮНЕСКО» визнає
геологічну спадщину міжнародного
значення. Держави-члени одноголосно
ратифікували її створення у 2015 році.
Охоронювані території цієї мережі
демонструють надзвичайне геологічне
різноманіття, яке лежить в основі
біологічного та культурного різноманіття
різних регіонів. Геопарки служать
місцевим громадам, поєднуючи збереження
їхньої унікальної геологічної спадщини
з інформуванням громадськості та сталим
розвитком. Завдяки цим восьми новим
включеним територіям ця мережа ЮНЕСКО
тепер охоплює площу 370 662 км², що можна
порівняти з площею Японії.
Ідея включення цієї
чарівної території до
спадщини ЮНЕСКО виникла в 2007 році і
привернула увагу фахівців і волонтерів.
Пропозиція була
підготовлена та подана
у листопаді 2020 року до ЮНЕСКО неприбутковою
організацією «Бузеуський
край». У вересні минулого року цю
територію відвідали два експерти
ЮНЕСКО. Протягом трьох днів вони оцінювали
її, виявляючи місця, людей
та місцеві цінності, перевіряючи 101
критерій, з яких 99 були
обов’язковими. Бузеуський
край також користуватиметься
просуванням ЮНЕСКО через
Європейську та глобальну мережу
геопарків, а новий статус привабить
туристів і матиме потенціал переконати
підприємців інвестувати в альтернативний
туризм, агротуризм, культурний або
пригодницький туризм.
Після Краю
Гацегулуй, геопарк Бузеуського
краю є другим об’єктом ЮНЕСКО в
Румунії, який був розвинутий
за допомогою Бухарестського
Університету. Територія, розташована
за 150 кілометрів від столиці Румунії,
у Підкарпатті, займає 100 тис. га і
включає 18 населених пунктів.
Вхідні ворота до геопарку -
село Берка, звідки туристи можуть
почати свої пригоди в
Бузеуському краю. Цілями
команди з просування геопарку
є розвиток альтернативного
туризму, що принесе користі
як місцевим жителям, так і відвідувачам,
а також природі. Таким чином, Бузеуський
край став важливим пунктом
на карті Румунії і пропонує туристам
привабливі об’єкти, такі як: грязьові
вулкани, конкреції в н.п.
Улмет, живий вогонь, соляні
гори, печерні поселення
тощо. Це визнання є
позитивним прикладом сильної громади,
до якої долучилися чимало
організацій. Ключовим елементом отримання
цього статусу були дії як органів
місцевого самоврядування, так і
неприбуткових асоціацій чи місцевих
жителів. Іншим важливим елементом є
активна участь Бухарестського університету
за посередництвом
студентів, магістрів та докторантів,
які зосереджують свої дослідження на
геопарках ЮНЕСКО.
Поняття грязьовий
вулкан через подібність у зовнішніх
проявах до справжнього вулкану вперше
застосовано в 1938-му році. Однак що таке
грязьові вулкани? Це – геологічні
утворення над тріщинами, що вміщають
поклади газу з високим тиском. З ними
пов’язане постійне або періодичне
виверження грязьових мас, горючих газів
тощо. Грязьові вулкани переважно
приурочені до регіонів, де у розрізі
присутні глинясті породи, відклади
підводних зсувів, глини, піски та
неконсолідовані осади. На поверхні ці
вулкани мають вигляд грязьових конусів
із кратерами, через які періодично або
безперервно викидається газ. У суху
погоду глини зневоджуються і розтріскуються.
Якщо тріщини досить глибокі, через них
починає виділятися газ. У процесі підйому
з надр він змішується з глиною і пластовою
водою, що призводить до утворення грязі,
яка викидається на поверхню. Наявність
йоду та брому у водах грязьових вулканів
надає грязі цілющих властивостей.
Трованти
(конкреції) з н.п. Ульмет це особливе
природне явище. Вигляд та мікрорельєф
вражають. Це скелі з химерними формами,
менш відомі та помічені. Люди часто
називають їх «живими каменями», оскільки
внаслідок ерозії та метеорологічних
явищ ці витвори природи з роками перетворюються
та приймають інші форми та розміри. З
наукової точки зору є поклади піску та
шари цементованих пісковиків, що
отримують кулясту форму через вплив
природних явищ: вітру, дощу тощо. Місцеві
жителі називають ці утворення зростаючим
камінням. Конкреції є, насправді,
камінням у вигляді бульбів. Розміри цих
утворень – від міліметрів до десятків
сантиметрів, а інколи навіть до 6 и 10
метрів. Припускається, що вік конкрецій
набагато перевищує 5 мільйонів років.
Назва тровант є специфічною румунській
геологічній літературі. Слово походить
з італійської мови і означає знайдена
дитина. Уперше його використав геолог
Георге Мунтяну Мургоч, у книзі від
1907-го року. Вирубана посередині конкреція
виглядає як скам’янілий стовбур дерева.
Вона має кільця різного розміру та
кольору, яких можна вважати етапами
розвитку. Чимало разів їх використовують
як декоративні елементи в садах місцевих
жителів. Природа збуджує уяву туристів,
котрі відвідують ці конкреції,
оскільки чимало з них мають дивовижні
форми. Деякі утворення збігаються в
одному пункті і починають подобати на
серце або на цифру вісім. Змодельовані
невидимою рукою природи, кількість
тровантів росте після кожного дощу. У
народі кажуть, що вони випромінюють
негативні енергії. Навіть і науковці
не можуть пояснити таємницю кам’яних
утворень. Із села Ульмет,
через пагорб, можна дістатися до Живого
Вогню. Це ще одна туристична пам’ятка
та геологічний заповідник в районі села
Лопетарь, приблизно в 70 км від міста
Бузеу. З глибин землі тут вивергаються
вогняні полум’я, що безупинно горять.
Насправді це родовища природного газу,
який піднімаючись на поверхню запалюється
кристалами кварцу.
Карстове плато Меледік
розташоване на висоті 608 м. і виглядає
як безкінечне природне утворення,
оточене соляним намистом. З географічної
точки зору і не тільки, соляне плато
розташоване на правому березі річки
Жгябулуй (лівої притоки ріки Сленік).
Цей соляний вівтар, здається, вишитий
різними долинами овальної та круглої
форм. Абсолютно захоплюючим є те, що на
дні однієї такої долини знаходиться
солодке чудо соляного масиву – Озеро
Меледік, відомий ще під назвою «Бездонне
озеро». Озеро Меледік є унікальним у
світі через його прісну воду, в самій
серцевині соляного масиву. Протягом
подорожі туристів оточуватимуть
вертикальні стінки солі, які вражають
твердістю і особливо їх кольоритом.
Крім того, чарівним є й хроматичне
поєднання пейзажу, що захоплює, особливо
літом чи восени. Безліч відтінків, безліч
кольорів, де «зелений» є, здається,
найкращим другом осіннього «помаранчевого»
кольору. Практично, краєвид виявляє
собі як нескінченний світ соляних
каньйонів, де час вирив десятки печер,
справжні природні чудеса, які чекають
на спелеологів ентузіастів. На території
Плато Меледік, точніше, в цьому світі
темряви, розташована Печера Меледік,
яка упродовж багатьох років фігурувала
серед найдовших соляних печер у світі.
Доступ до неї рекомендується тільки
для людей, які мають досвід в спелеології.
Окрім гарного краєвиду та туристичних
атракцій, туристи можуть помітити, щось
зовсім незвичайне, на поверхні плато
Меледік знаходяться невеликі конгломерати
солі подібні на насіння. Ефектні карстові
форми рельєфу пов’язані з розчиненням
солі на поверхні землі, в результаті
чого відбувається найбільш цікаве явище
в Румунії, що разюче подібне на рельєф,
який формується на вапняках.
