Село Алма Вій було засвідчено у 1289 році. У першій документальній згадці його називають вільним селом на землі угорського королівства...
До трансільванського села Алма Вій не можна дістатися випадково, тому що дорога, що звивається поміж полями та клаптиками лісу, кінчається тут. Факт, що Алма Вій - це не просто зупинка на національній дорозі до іншого пункту призначення, сприяло йому; село недоторкане забрудненням, по бокам дороги виходять з лісу дикі козулі, а місцеві жителі зберегли традиційні звичаї. У цьому забутому світом куточку Трансільванії, де ніхто не поспішає, можна дихати чистим повітрям і користуватися заслуженою паузою. Ви маєте і де зупинитися на ніч. Гостьові будинки села чекають на туристів з виноградниками, вечорами, що супроводжуються цвіркунами і глибокою тишею.
Село Алма Вій було засвідчено у 1289 році. У першій документальній згадці його називають вільним селом на землі угорського королівства. Два століття по тому тут була побудована церква на вершині пагорба з видом на село, а в ХУІ столітті її замінили міцнішою укріпленою церквою. Вівтар (1852 р.) має чотири коринфські колонки і склепінчастий архітрав із статуєю Ісуса Христа. Орган, в стилі бароко, був встановлений в 1721 році. У 1966 році Інститут історичних пам'яток здійснив масштабні роботи з реставрації церкви.
Село зазнало багато змін протягом часу, але, на щастя, не все змінилося. Нечисленні сім'ї саксонських поселенців, які заснували село, залишили тут порядок, архітектуру, типові саксонські правила, а особливо красиві фортецю й церкву. Ці звички не зникли з часом, а результати все ще можна побачити й сьогодні, хоча більшість саксонців покинули ці місця. Зараз, у тих 200 будинках у Алма Вій проживають близько 400 людей. Вони займаються сільським господарством, садівництвом, тваринництвом, бджільництвом, працюють у ковальській майстерні, плетуть кошики, вишивають і готують смачні страви за рецептами, що зберігаються від предків. Місцеві жителі сьогодні є сумішшю культур, а також моделлю гармонії. Кожен будинок забарвлений різним кольором, і кожен фасад прикрашений сімейним гербом, а також датою та висловом, що стосується важливої події в історії будівлі. Доріжки до будинків мають дерев'яні різьблені мости, що доповнюють ідилічні пейзажі.
Село отримало свою назву від старої легенди про дівчину під назвою Хелма. Хелма жила в сусідньому поселенні, але її звинувачували у вчиненні аморального вчинку. Її відігнали з села, аж до краю старого озера, чоловіки штовхнули її у воду і вона ніби то потонула.Або так здавалося. Натовп розійшовся, думаючи, що Хелма мертва. Але дівчина вижила, спочатку прихована під водою, потім вийшла і сховалася в очереті, що оточувало озеро. Залишалася там тижнями, боячись повернутися додому до свого села. По тому вона побудувала собі будиночок біля озера і зробила там собі нове життя. На місці цієї хатини - Алма Вій або "Виноградники Хельми" - стоїть сучасне село Алма Вій - з його фортецею, садами та виноградниками.З часом старе озеро висохло, але місце ще має назву - Стародавнє озеро.
Фонд «Міхай Емінеску» почав ще в 2008 році шляхом різних проектів оновлювати село Алма Вій, і почав він з фасадів саксонських домівок та місцевих жителів. Упродовж років були відремонтовані спочатку міст, потім диспансер села і сільський магазин. Місцеві жителі проходили курси агро-туризму, традиційних методів будівництва та англійської мови, а також отримали консультації для відкриття і ведення місцевого малого бізнесу. Найскладнішим проектом в Алма Вій був той під назвою «Центр інтерпретації традиційної культури Алма Вій - Реабілітація укріпленого комплексу». Він показав, чого насправді бажають місцеві жителі, а саме реставрацію гарної фортеці села.
Від Міхаєли Турк, менеджера проекту Фонду «Міхая Емінеску» дізнаємося, що у фортеці є чотири відновлені вежі за проектом фінансованим фондами з Норвегії, штату Ліхтенштейн та Ісландії: "Ми завершили проект в 2016 році, і в цих відновлених вежах ми улаштували виставку, яка інтерпретує традиційну багатоетнічну місцеву культуру, специфічну для Трансільванії. Ми хочемо, щоб доцільно залучити туристів до цієї частини Трансільванії і сприяти сталому розвитку. Кожна вежа має свою тематику. У нас є Годинникова вежа або Вежа Воріт, Вежа Солонини, Вежа льоду та Вежа зернових. Ми намагалися відтворити колишню функцію башт виставленими там предметами. Вежі мають приміщення, які можна використати для проведення заходів: конференції з максимум 40-50 учасників. Також на деяких поверхах можна організувати тимчасові виставки".
Наприклад,у Вежі зернових знайходиться приміщення із винаходами археологів. Міхаєла Турк, менеджер проекту Фонду «Міхая Емінеску»: "У рамках проекту я разом з моїм норвезьким партнером провели ретельне дослідження. Ми навіть виставили один із скелетів, виявлених при археологічних розкопках. Здається, у новій частині храму знаходилося колись кладовище. У всіх цих вежах ми намагаємося дати відвідувачам можливість доторкнутися до виставлених предметів. Наприклад, у Зерновій вежі, на одній зі скринь, де колись зберігалося зерно, ми розмістили фотографії, які покрили шаром пшениці. Щоб подивитися на ті фотографії відвідувачі повинні виймати їх з-під пшениці. У підвалі маємо стару відремонтовану бочку, в якій розмістили освітлені фотографії. Відвідувач повинен обертати кривошип і дивитися на фотографії. У нас також є «Кімната казок» із записами казки, яку розповідають почергово саксонською, угорською та румунською мовами. Маємо картини, на яких представлені мешканці села, що належали кожній з етнічних громад. У «Вежі меншин» маємо музику специфічну кожній з трьох етнічних громад села".
Звичайно, для того щоб побачити справжню чарівність Трансільванії, туристам необхідно поселятися в традиційному будинку, у живому музеї. Це буде свого роду подорож у часі до простоти колишнього життя. На сайті experiencetransylvania.ro ви знайдете всі гостьові будинки місцевих жителів. Про них розповість Міхаєла Турк: "Ми не хотіли, щоб ці номери були стандартними, з телевізором, доступом до Інтернету та іншими зручностями. Вони дуже прості і зберігають, в основному, старі, але відремонтовані меблі, яких нам вдалося врятувати. На підлозі виткані килими, які нам дуже подобаються. Вони різнобарвні, веселі, розміщені на теплій дерев'яній підлозі. Будинки традиційно побілені вапном."
Зараз, в укріпленій церкві в селі Алма Вій не відправляються богослужіння, але сільська громада збирається тут на важливі заходи.
Корисні сайти
Copyright © . All rights reserved