З 7 по 9 грудня пройшов IX Бухарестський міжнародний літературний фестиваль, підсумковий випуск за словами організаторів.
З 7 по 9 грудня пройшов IX Бухарестський міжнародний літературний фестиваль, підсумковий випуск за словами організаторів. Цьогорічна програма включила два вечори: читання й дебати у приміщенні Клубу селянина та захід, присвячений студентам, у співпраці з Департаментом з питань наукової комунікації при Філологічному факультеті Бухарестського Університету. У ході вечора читання та дебатів, який пройшов 8 грудня, любителі літератури мали можливість зустрітися з письменницями Іриною Теодореску, Лавінією браніште, Веронікою Нікулеску та Іриною Джорджеску Гроза.
Перекладачка і письменниця Вероніка Нікулеску розповідає як написала роман "На шляху до нефритових долин і дикої природи", який побачив світ у 2016 року у видавництві Поліром: "Над цим романом я працювала протягом трьох років і можу сказати, що все почалося з гри. Це історія дівчини, яка пише книгу. Ця дівчина, головний персонаж, пише відмінну книгу від тої, яку я була б написала. Я обрала цю формулу, тому що я завжди хотіла, щоб у написаній мною книзі, була книга персонажа. Я сподіваюся, що колись напишу книгу, в якій головним персонажем буде чоловік, який пише поезії. У романі "На шляху до нефритових долин і дикої природи" йде мова про подорожі, втрати і порожнечу. Це книга з круговою структурою, у якій міститься казка з тисячу рядків. Далеко від рідного міста, сім'ї та всього, що любить, Міранда Дортлофт написала казку з римою. Насичена описами проза, яка оточує цю уявну гру Міранди показує реальне життя: від дитячих років в комунізмі в змішаній родині до спустошеного сьогодення, страждаючи від депресії."
Лавінія Браніште, яка дебютувала з поезією, а потім написала дві книги короткої прози та книгу для дітей, нещодавно написала роман. Але як виникала ідея написати роман "Інтер'єр нуля", який був надрукований у видавництві Поліром, розповідає Лавінія Браніште: "Я захоплювалася короткою прозою багато часу. Спочатку я думала на цей роман теж як на коротку прозу, але фрагменти почали пов'язуватися між собою більше ніж я передбачала раніше та нарешті я написала роман. У моєму романі йде мова про розповідь, яку я почула від мого друга поета Васіле Ляка під час розмови в Інтернеті. Він знаходився в Німеччині, де збирав цибулю та гарбузи, я тоді заздрила йому за його екзотичний досвід й подумала, що він писатиме про його досвід. Девіз моєї книги походить від тієї розмови з моїм другом, письменником Василем Ляком. Йде мова про запитання Васеля Ляка, яке звучить так "Хіба ми не розуміємо життя?" Мені дуже сподобалося як він сформулював це запитання й тоді я подумала написати книгу про те, як ми не розуміємо життя, тому що я була в ситуації, коли мені здавалося, що у мене дуже добре життя, але я почала задумуватися над ідеєю: Чи таким є насправді добро, а я не знаю чи повинна або ні мріяти про інше."
Роман "Прокляття вусатого злодія" Ірини Теодореску був нагороджений у Франції премією" Андре Dubreuil" за кращий дебютний роман. Румунське видання книги було опубліковане цього року у видавництві Поліром у перекладі Меделіни Вацку: "У Франції роман був дуже добре прийнятий, особливо засобами масової інформації та критиками. Але у мене були реакції й від французьких читачів, які трохи важче пристосувалися до румунських імен. Але герої книги могли походити з будь-якого місця, тому що дія роману розгортається на селі, десь у східній Європі, не знати точно чи в Румунії, імена персонажів будучи єдиними ознаками цього."
Ірина Джорджеску Гроза представила в рамках Бухарестського міжнародного фестивалю літератури книгу коротких оповідань під назвою "За вікнами". Ірина Джорджеску Гроза розповідає про її повернення до літератури: "Необхідність знову писати виникла коли, я деякий час жила в Бельгії зі своєю сім'єю. І може це сталося через брак друзів або тому, що у мене було достатньо часу. Я навіть писала румунською мовою на моєму місці праці й мабуть мій керівник думав, що ті довгі електронні листи були для якоїсь корпорації. У певний момент, коли я повернулася до Румунії, я вирішила, що настав час робити те, що мені подобається, а саме писати. Я відвідала дуже добрий курс писання короткої прози, організовані журналом "Оповідання". Таким чином, я почала любити прозу, хоча я вже написала два романи. Я зустріла авторів, багато читала і почала писати короткі оповідання та забула про економічний добробут про, що я думала коли працювала в корпорації в Бельгії."
Після публічного читання із найновіших книг письменниць, які були гостями нашої передачі, в рамках Бухарестського міжнародного фестивалю літератури мали місце й дискусії на тему "Про жіноче писання". Чи існує жіноче писання або це є лише зручним виразом для літературної критики та культурної журналістики?
Корисні сайти
Copyright © . All rights reserved