Безпритульних, які є невід'ємною складовою міського життя, особливо в Бухаресті, решта людей або соціально інтегровані особи сприймають з жалем або зі зневагою. Проте кожен з них має власну історію життя.
Безпритульних, які є невід'ємною складовою міського життя, особливо в Бухаресті, решта людей або соціально інтегровані особи сприймають з жалем або зі зневагою. Вони зазвичай розглядаються як група, хоча, насправді, вони є одинокими людьми і кожен з них має власну історію життя. На цих особистих історіях зосередився соціолог Чипріан Войчіле у своїй книзі "Люди вулиць: 15 біографій безхатченків", що вийшла у видавництві "Мартор". Книга є не просто соціологічною анкетою, а результатом детальних розмов з 15-ма безпритульними і водночас, закликом до співчуття відносно головних героїв. Водночас автор книги, соціолог Чіпріан Войчіле дозволив собі зробити й ряд висновків.
Чипріан Войчіле: "Першим спільним знаменником всіх моїх респондентів є те, що більшість з них є "Хронічними", тобто вони старше 45-50 років і багато з цих років вони провели на вулиці. Вони прожили на вулиці в середньому від 6 до 25 років. Протягом цього періоду багато хто з них став залежним від алкоголю, що є абсолютно природним. Ще одним спільним знаменником є те, що раніше, в комуністичну епоху вони мали хорошу роботу, працювали на різних фабриках та заводах, і певним чином стали жертвами процесу деіндустріалізації. Вони, наприклад, були слюсарями, підприємство було закрито, а представники влади не були зацікавлені в їх перекваліфікації, таким чином ці люди з часом стали безхатченками."
Як і в інших випадках, офіційна статистика в цій сфері є неактуалізованою. Відповідно до дослідження, проведеного в 2010 році Службою термінової соціальної допомоги - Samusocial Romania, у Бухаресті є лише 5 тис. безхатченків. І ця ж служба склала перелік причин, які призводять до бездомного життя: розлучення або сімейний конфлікт, втрата роботи, неможливість платити за комунальні послуги та оренду, алкоголізм, азартні ігри. Водночас багато дорослих безхатченків походить з дитячих будинків. Крім того, багато з них є жертвами нещасних випадків, в результаті яких вони опинилися в ситуації нездатності утримати себе.
Хоча декому з них вдається інтегруватися в суспільство, більшість залишаються на вулиці. Це "хронічні" безхатченки, як називає їх Чипріан Войчіле. "По мірі того, як людина все більше перебуває на вулиці, її шанси соціо-професійної реінтеграції зменшуються. Уявіть собі ситуацію, коли хоча живеш в небезпечній ситуації, маєш можливість бути вільним, без різних платежів, без начальників, маєш можливість весь час кружляти Бухарестом. І це створює труднощі для них, коли їм вдається знайти роботу, оскільки вони раніше не були змушені працювати в закритому просторі протягом декількох годин. Але організація Samusocial має й багато успішних історій, тобто сценаріїв життя, в яких колишній безхатько зумів повернутися до нормального життя. З іншого боку, я розумію, що є досить високий відсоток тих, хто повторює цикл. З тієї чи іншої причини, через приховану депресію або ностальгію за повною свободою, багато з них кидають роботу."
І теж завдяки Samusocial-у нам вдалося поговорити з кількома бездомними людьми. Келін Нікулає Нікулеску, якому виповнилося 60 років, живе на вулиці вже більше 13 років. Він опинився в цій ситуації після розлучення та втрати житла в результаті розлучення. Ось як він представився. "Я за фахом інженер-металург, закінчив аспірантуру з управління маркетингом. Кожного разу, коли я шукав роботу, мені відмовляли через вік."
Незважаючи на те, що йому вдалося вижити на вулиці Келін Нікулає Нікулеску все ще сильно засмучений. "Люди дивляться на нас з ненавистю, з гнівом, тому що вони плутають нас з наркоманами, вони нас цураються, але не всі... і це позитивна річ ... Одне, коли молода людина виходить з каналізаційної системи і вештається нанюхавшись різної хімії, і зовсім інше - нормальна людина, як я. Я все ще вважаю себе нормальною людиною."
Крістіану 24 роки, він прибув до Бухареста з Тульчі коли йому було всього 17. Він має одну з найбільш успішних історій серед тих, ким піклується Samusocial. "Я прийшов сюди, тому що почув, що тут є більше шансів знайти роботу та розвиватися. Спочатку було важко, я нікого не знав, деякий час прожив на вулиці. Було важко, я намагався прихиститися в під'їздах, але мешканці, боячись, що я насмічу, виганяли мене. Тож доводилось спати де і коли попало."
Завдяки неурядовим асоціаціям, а також з бажання мати гідне життя, Крістіан зараз має роботу та помешкання. "Багато безхатченків на вулиці казали мені, що сьогодні не варто бути доброю людиною, краще красти у багатих. Я казав, що навпаки, є багаті люди, які готові допомогти, а якщо ми будемо в них красти, то логічно, що вони більше нікому не допомагатимуть. Вони називали мене дурнем за те, що я хотів бути чесним. Завдяки Samusocial-у моє життя змінилося на краще. Хтось з безхатьків вкрав мої документи. Про Samusocial я дізнався від друга, який порадив мені звернутися до них. Я таки пішов і вони допомогли мені з документами. Через них я знайшов роботу, зараз працюю в неурядовій організації, яка займається переробкою паперу. Мені це дуже подобається."
Корисні сайти
Copyright © . All rights reserved